31-ша річниця виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан

2020-02-15

15 лютого 2020 року відбувся мітинг-реквієм та екуменічна панахида з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 31-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан.

Серед загиблих воїнів в Афганістані 14 жителів Мукачева та Мукачівського району. Вшанувати пам'ять загиблих воїнів у Мукачеві прийшло чимало містян, у тому числі і педагоги Мукачівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №2 ім. Т. Г. Шевченка. Адже серед загиблих - колишній учень нашої школи Василь Балог.

Трохи історії...

Офіційним поясненням введення військ до Афганістану було “запобігання загрозі іноземного втручання”. Як привід, СРСР використовував прохання з боку афганських властей. Щось схоже відбудеться й у 2014-му, коли росіяни “аргументуватимуть” анексію Криму, буцімто загрозою появи там військових баз НАТО. Реальною ж метою вторгнення до Афганістану була спроба розбудови лояльного до Москви політичного режиму у відносно слаборозвиненій країні, охопленій міжусобицями. Військові формування (“обмежений контингент радянських військ”, як заявляла пропаганда) виявилися втягнутими в жорстоку і кровопролитну війну. Вона тривала понад дев’ять років – до 15 лютого 1989-го року.

Новий політичний режим в Афганістані підперли тілами звичайних новобранців, котрих через Афганістан пройшло – за різними оцінками – від 670 тисяч до мільйона осіб. Кожен четвертий серед загиблих був Із них понад 160 тисяч були українцями. З087 із них загинули (дані із книги “Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України”).

Понад 8 тисяч українців дістали поранення, більше половини з них (4 687) залишилися на все життя інвалідами. Ще від 60 до 72 українців, за різними даними, вважаються зниклими безвісти або тими, хто потрапив у полон і не повернувся з нього.

Афганська війна мала сумні наслідки для України. Відомо, що від хвороб, наслідків бойових поранень і самогубств після війни померло в кілька разів більше учасників, ніж безпосередньо внаслідок бойових дій.

Ми маємо справу з величезною трагедією, причому трагедією подвійною. Трагедією кожної родини, до якої не повернувся син / брат / чоловік, і трагедією цілої нації.

Учителі прийняли участь у екуменічному молебні та запалили свічки пам‘яті загинувшим воїнам, яким довелось приймати участь у чужій війні.