Цивілізація - це перегони між освітою і катастрофою. Г. Дж.Веллс

2020-10-07

Наше прагнення просте. Побудувати вигідні взаємини між учителями-учнями-батьками. Користувачем цим вигод, без сумніву, має стати дитина, тобто сам учень. Щодня у своїй роботі ми повинні робити практичні кроки, щоб вчитель, а також наші батьки, долали людський егоїзм у т.ч. у наших дітях, а розвивали у них такі необхідні загальнолюдські якості та вищі потреби.

Як не крути, ми повертаємось до фундаментальних основ нашої робити - до основ виховання. Виховання як процесу.

Насправді, ми як учителі, часто-густо, більше уваги приділяємо предмету як такому, виконанню програмового матеріалу, виконанню доручень адміністрації, тощо, і при цьому часто забуваємо, що перед нами дитина із несформованою психікою, у якої свої проблеми, свої потреби. За цим усім, ми перестали бачити перед собою індивідуальність дитини. Добре, що не всі, бо в іншому разі система би дала збій. А так, просто кульгає. Правда на дві ноги.

Одна хороша людина, не вчитель, але справжній педагог, подарувала мені книгу Кена Робінсона "Школа майбутнього". До речі, дуже добре, що хтось, ще вважає, що книга - найкращий подарунок☺️. У зв'язку з тим, що я хотів, щоб Вона про мене добре думала, я змушений її був прочитати. Це моя стара звичка - читати. Правда не все дочитую до кінця, але цю прочитав. Цей освітній експерт вважає, що якщо ви запроваджуєте систему освіти, побудовану на засадах стандартизації й дотримання правил, які пригнічують індивідуальність, уяву, творчість, - не дивуйтесь, що саме це вона робить.

Раджу познайомитись із посланням Михаєля Лайтмана (засновника Міжнародної академії Кабалли) до Дня учителя, де він порівнює школу із узаконеним концтабором! Ось так думають лідери суспільної думки про сучасний стан освіти у цілому, та місце вчителя у ньому. Однак, при всьому, над цим варто задуматися.

Хвороба нинішньої системи освіти має чимало симптомів, але щоб подолати їх, треба спершу зрозуміти, які проблеми приховані за ними.

Одна з них, за думкою того ж Кена Робінсона,- промисловий характер державної освіти. Тобто, на початку минулого століття весь світ (ми до цього прийшли тільки після 2 світової війни) творив всю систему освіти, щоб забезпечити потребу в робітниках та професіях під час промислової революції.

Однак, проблема у тому, що ці системи не годяться для новітніх умов життя. Сучасні системи освіти не розраховані на сучасний світ.

Метою сучасної освіти має стати можливість дати учням зрозуміти довколишній світ і власні таланти, щоб вирости щасливими людьми й активними, гуманними громадянами.

Інколи я застосовую такий норотив, як вчителювання. У тому числі по відношенню до себе. Саме слово мені не подобається, для мене це найнижчий рівень для оцінки роботи вчителя, як педагога-наставника. Вчителювання - інструмент. У руках справжнього педагога, учителя, вихователя цей інструмент направлених на формування долі дітей. І якщо він це робить із серцем, то він стає джерелом радісного пізнавального і морального зростання своїх вихованців. Педагог зобов'язаний бути особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, різноманітних знань та високої загальної культури.

Ця теорія потрібна для того, щоб зрозуміти, що ми маємо для батьків та учнів бути такими, щоб викликати у них повагу до себе та професії. Стати для дитини бажаним учителем, єдиним!

У наших умовах зробити дуже важко, але можливо. Суспільство ми не змінимо, але окремі елементи шкільного співіснування повинні.

Головне, щоб ми відповідали вищому призначенню - навчити маленьку людину бути Людиною.

Найкращим вчителем 2020 року за версією Global Teacher Prize Ukraine став Василь Дяків – учитель історії України, громадянської освіти та всесвітньої історії, що працює у гімназії міста Заліщики Тернопільської області. У своїй фінальній промові він сказав, що вчитель має бути: інноватором, особистістю та патріотом. Спочатку, я подумав що він все перплутав. Адже, такі вимоги НУШ , до свого свого випускника.

Замислившись, все ж таки правильно: лише такий учитель, який відповідає цим вимогам, зможе виховати такого випускника. До речі, у цьому переліку не має визначення, які знання має мати випускник, бо це не головне, коли ми говоримо про наше вище призначення. Знання - у додачу.

І для цього потрібно не одного такого вчителя, а групу вчителів, критична маса яких перебільшує долю тих, які цього не розуміють, або не хочуть розуміти.

У підсумку: якщо ти учитель, то для своїх учнів ти є системою. Якщо я директор, то для вас я є носієм цієї системи. І так далі. Маю на увазі, що ми на своєму робочому місці щось мусимо змінювати у сучасній системі освіти, бо вона дає збій.

Треба почати із себе. А спільними зусиллями зробимо школу кращою. Для цього потрібно багато передумов. Але про це згодом.

З повагою, Ваш директор Михайло Лабош.